Интервью за 2017-08-10

 

Василь Кобін: «Була мета знайти клуб в Європі» 

 

Один з найвідоміших новачків в історії «Вересу» Василь Кобін емоційно розповів Sport Arena, як покидав «гірників», чому знову не поїхав в Білорусь і яким бачить своє майбутнє у рівненській команді.

Василя Кобіна журналісти цим літом дружно включали у свої збірні вільних агентів українського чемпіонату. Але доволі скоро після розставання з «Шахтарем» вслід за іншими іменитими «вільними» – Артемом Федецьким, Валерієм Федорчуком і Марко Девічем, знайшов нову команду й Кобін. А через декілька днів після підписання контракту з «Вересом» Василь і дебютував за рівнян, коли «Верес» здобув першу перемогу в УПЛ (проти «Зірки», 3:1)

 

«У мене була мета знайти клуб в Європі. Передусім, щось поближче до України – в Польщі чи Угорщині»

– Василю, твій перехід до «Вереса» – це повернення на захід країни, ближче до дому, чи просто збіг обставин?

– Не скажу, що це якийсь новий виклик, швидше – просто можливість продовжити кар’єру. Закінчувати із футболом я не збираюся, і тут немає нічого такого суперпатріотичного-західняцького. Я не шукав команду, яка була б ближче до дому. Так склалися обставини, і я повністю задоволений переходом в «Верес». Добре, звісно, що «Верес» поки базується фактично у Винниках. Тут такі умови, що більшість клубів УПЛ можуть позаздрити – готель, поля, фітнес-зал, басейн…

 

– Кажуть, що у Винниках під час тренувань «Вересу» та «Руху» часто можна побачити Мирона Маркевича…

– Це правда, Богданович підходить і до нас. Перекидаємося парою слів, інколи й зауваження може зробити. До нього всі з повагою ставляться – і футболісти, і тренери. Погано чи зайвого Маркевич не порадить.

 

– Коли йшов із «Шахтаря» в статусі «постійного запасного», там якось попрощалися із тобою?

– Передусім скажу, що я давно не сумнівався, що піду з «Шахтаря». Фактично, ще зимою хотів іти, бо набридло не грати. Але тоді травмувався Бодя (Бутко. – прим. Ю.К.) і попросили побути на заміні Срни. Але покинути «Шахтар» не cкладало проблеми, треба було щось давно змінювати в житті та кар’єрі.

Чи прощалися? У «Шахтаря» був банкет по закінченню сезону, де нам усім подякували за трофеї сезону. Власне, я там зі всіма і попрощався – гравцями, тренерами, президентом. До слова, все скромно було на тому святкуванні. Якби відбувалося воно в Донецьку, то все було грандіозніше.

 

 

 

– Чому не склалося знайти команду за кордоном?

– Остраху залишитися без команди не було. Я знав, що якщо не відшукаю іноземного клубу, то мене візьмуть в Україні, адже наразі рівень чемпіонату істотно просів. У мене була мета знайти клуб в Європі. Передусім, щось поближче до України – в Польщі чи Угорщині. Але виявилися свої моменти – ліміт на легіонерів. Якщо там беруть іноземця, то дивляться на статистику, а я мало грав в минулому сезоні.

Ще грає роль вік, адже клуби намагаються ще й заробити зазвичай на трансферах, а старших гравців легко потім не продати. Тому відшукати хороші пропозиції було важко. В результаті пізніше шукав команду в Україні, тим більше, що була домовленість із Юрієм Миколайовичем.

 

– В «Карпати» часом не кликали?

– Не буду про те казати. Особисто зі мною розмови не було, можливо, з агентами говорили. Як склалося, так і склалося.

 

– А як стосовно Білорусі, куди тебе сватали в «Динамо» Мінськ? Ти не був би там новачком…

– Могло і таке бути. Але сенсу особливого не було туди їхати. Краще було лишатися в Україні з тими самими умовами. Говорити про Білорусь нині не має сенсу, але тамтешній футбол не назвав би набагато гіршим за наш сьогоднішній. Відніми від нас «Шахтар» і «Динамо», й отримаємо приблизно білоруський футбол.

 

– Коли Василь Кобін шукав команду, ЗМІ чимало писали про тебе. Читаєш матеріали чи коментарі про себе?

– На таке абсолютно не звертаю уваги. Хочете вірте, хочете ні, але байдуже читати домисли чи образи. Все вирішується на полі, чи не так? А писати можуть різні люди, які взагалі можуть у футболі не розбиратися.

 

– І на «Василя-бісіклету» не ображаєшся?

– Абсолютно. Це ж гарний був гол «Легії», правда?

 

«У «Вересі» сподобалася конкретика. В нашому футболі це тепер швидше виняток з правил»

– Можна сказати, що у твоєму підписанні з «Вересом» спрацювало «шахтарівське» знайомство із Юрієм Віртом?

– Не зовсім так. Звісно, ми у «Шахтарі» товаришували, а потім спілкувалися вже не як гравці, а по-дружньому. Я пообіцяв давно йому, що якщо не знайду команду за кордоном, то прийду у «Верес». Так врешті і вийшло.

 

 

 

– Тепер ви з Віртом у різному статусі. Як дотримуватися необхідної відстані між гравцем і тренером?

– Про якісь виключні стосунки зараз не може бути й мови. Повага один до одного є, але дистанція мусить бути.

 

– Крім обіцянки Вірту, мав інші мотиви, аби підписати контракт із «Вересом»?

– У Вересі сподобалася конкретика. І керівництво, і тренери все розклали по поличкам – що в нас є, до чого прагнемо, як ідемо до мети, як формуємо команду. Ви ж знаєте, що в нашому футболі це тепер швидше виняток з правил. Не чув у «Вересі» такого, що «може бути, а може не бути», «може так, а те не так». Конкретно все пояснили.

 

– Вірт казав, що тобі ще потрібен час, аби увійти в хорошу форму. Як відчуваєш, коли будеш готовий на всі 100 відсотків?

– Тут різні речі слід мати на увазі. Стосовно фізичної підготовки, то я влітку відпочивав хіба 5 днів, після фінішу минулого чемпіонату. Потім щодня робив велику бігову роботу. У Болгарію їздили відпочивати, то я щодня по 10 кілометрів бігав – вранці чи увечері, коригував навантаження. Знав, що мені треба шукати команду, щось комусь доводити, тому готував себе. Інша річ, що ігрової практики не було, адже спаринги не грав.

 

– Ти не раз казав, що тобі імпонує схема 3-5-2, більш атакуюча та агресивна. Сучасний «Верес» може використовувати її?

– Може, чому ж ні… Але не думаю, що тренери будуть ризикувати відходити від своїх напрацювань. Все ж сьогоднішні тактичні напрацювання поки дають результат. Тому до кінця так і будемо грати – строго в обороні, не викидатися, використовувати фланги. Тим більше, що ми продовжуємо зіграватися по ходу чемпіонату.

 

– Де ти бачиш себе у 3-5-2?

– Правим центральним захисником.

 

«Мрії пограти за кордоном ще не відганяв від себе. Але наразі є контракт з «Вересом», і я його виконую»

– Сьогодні часто говорять про «пробивання дна» нашим футболом. Все справді так погано, на твою думку?

 

– Я можу говорити не стільки про організаційні якісь проблеми, а про якість футболу. Справи кепські тут, і проблема номер один – штучне омолодження Прем’єр-ліги. «Дніпро» і «Волинь» в минулому році, «Сталь» у цьому чемпіонаті випускають вчорашніх дітей. Як на мене, то кілька років тому із всіх цих хлопців в основі вийшли б хіба один-два.

 

– То найгірше попереду, чи як?

– Ні, думаю, що гіршого не буде. Рік-два, і все стабілізується. Може приїдуть і якісніші легіонери, і наш футбол підтягнеться.

 

– Де може бути Василь Кобін через рік-два?

– Загадувати не буду. Побачу, як будуть складатися справи у «Вересі», з моєю грою. Мрії пограти за кордоном ще не відганяв від себе. Наразі є контракт, і я його виконую.

 

– Влітку не стільки перехід Кобіна і Федорчука прикував до себе увагу всього світу, а «сага Неймара». Ти вболіватимеш за «Барсу» і без цього бразильця?

– Це не кінець футболу, і тим більше «Барселони». Більше скажу – Неймар заслуговував такої суми, і ПСЖ гроші за нього відіб’є. Що там сперечатися – стояла така сума у відступних, і парижани сплатили. А «Барса» нормально заробила.

 

Юрий Конкевич

Другие интервью
Интервью 2018-01-12
Интервью 2017-12-14
Интервью 2017-07-02
Интервью 2017-06-23
Интервью 2017-05-02
Интервью 2015-09-15
Интервью 2015-06-03
Интервью 2014-08-17
Интервью 2013-04-16
Интервью 2011-06-05
Интервью 2011-01-11
Интервью 2011-01-07