Интервью за 2017-12-29

 

А.Ткачук: «Не хочу бути тягарем для «Ворскли» 

 

Досвідчений півзахисник Андрій Ткачук прощається із полтавською «Ворсклою» і розглядає зарубіжні варіанти продовження своєї ігрової кар’єри. Про це він розповів Інтернет-порталу Sport Arena.

 

Серед українських гравців, які стають вільними агентами на час цьогосезонної зимової перерви, є й Андрій Ткачук. Центральний півзахисник, який цієї осені відсвяткував своє 30-ліття, провів у чемпіонаті та кубку України 307 матчів, відзначившись 22 голами. Із «Карпатами» та «Ворсклою» провів чотири єврокубкові каденції, у Лізі Європи провівши 17 матчів (1 гол).

Однак наразі Ткачук змінює обстановку і покидає полтавський клуб, де за 3,5 роки встиг пройти цикл від новачка до одного із лідерів, а нині шукає нового ігрового виклику. Подейкують, навіть закордонного. Як далося йому розставання з «Ворсклою» і де може продовжити кар’єру? Розпитала Sport Arena.

 

– Андрію, почули новину, що ви залишаєте «Ворсклу». Вичерпали себе в цій команді?

– Я дуже прив’язався до цієї команди, тому нині переживаю трішки змішані відчуття. У «Ворскли» підібрався дуже сильний колектив, передовсім, хотілося б відзначити саме це. Ніде, напевно, у нас немає такого душевного колективу. Однак я для себе відчув, що мені час покидати цю команду – хоч як це й важко мені далося. Останнім часом я грав менше, ніж зазвичай, тому поговорив із керівництвом клубу і розповів їм, що маю бажання достроково покинути «Ворсклу». Вони погодилися відпустити мене вже зараз, за півроку до завершення контракту. Поговорили щиро, потиснули одне одному руки.

 

– Раніше ви були одним із провідних гравців «Ворскли». Мало місце якесь непорозуміння, чи це просто один із ігрових моментів і час рухатися далі?

– Чесно кажучи, сам не до кінця зрозумів, чому в новому чемпіонаті грав менше. Якісь зміни у команді відбулися, наскільки бачу, тренер почав розраховувати на інших футболістів. Тож вирішив не бути тягарем для команди. Просто сидіти й отримувати гроші – неправильно. Вважаю, у мене ще багато сил, щоб грати, а не просто бути в команді. Прийняв рішення спробувати щось нове у своїй кар’єрі.

 

– Про «Ворсклу» останніми роками все більше говорять в контексті боргів перед гравцями. Як у вас вирішилося це питання?

– Ще не зовсім вирішилося, але ми все погодили з клубом. Є чітка домовленість про розрив контракту та вирішення тих певних нюансів, які залишилися в фінансовому плані. Ми фактично про все переговорили, ще маємо підписати останні папери. Питання зовсім невелике, тому сподіваюся, що й воно вирішиться гарно і з «Ворсклою» ми попрощаємося як друзі.

 

 

 

– За три з половиною роки в «Ворсклі» ви двічі грали в єврокубках та входили у п’ятірку найкращих чемпіонату України. Які матчі чи події будете згадувати з особливим задоволенням?

– В першу чергу, саме місто! Полтава – маленька, але привітна. Тут є все, що треба. Тут у мене народилася й виросла дочка – полтавочка. Тому важко було покидати Полтаву через стільки років.

Щодо футболу, то я впевнений, що наш колектив заслуговував навіть на більше. Два рази – п’яте місце. З єврокубків ранувато вилітали, вважаю, там у нас трішки невдачі навіть були. Але загалом результати були непоганими, підкрадається така думка, що й вище могли застрибнути…

Але «Ворскла» ще свої найвищі місця посяде, тепер я вже буду її підтримувати як вболівальник.

 

– Що скажете про свої інші команди – «Полісся», «Арсенал», «Карпати»? Адже обидві пережили багато подій за 2017 рік…

– О, мені дуже приємно, що у Житомирі пройшли такі зміни! В обласному центрі не було своєї команди навіть на область, не то ще говорити вже про професійний статус. Тому те, що з’явилася команда «Полісся» в Другій лізі – це тільки початок. Приємно, що навіть задачі з’являються. Бажаю землякам успіху! Не спинятися на досягнутому, рухатися тільки вперед! Тому що раніше навіть соромно було – товариші-футболісти, тренери запитують, що в Житомирі, а у нас навіть команди не було…

«Арсенал» – лідер Першої ліги, це говорить саме про себе. Про «Карпати»… Якщо чесно, зараз про них всі говорять – мало що можна додати. Трішки прикро, що в такій команді і такому місті трішки бардак твориться. Сподіваюся, у них все налагодиться. Принаймні, мені цього б дуже хотілося. Приємно, що всі команди, за які я виступав, можу згадати з вдячністю та приємністю.

 

– З «Ворскли» йдете в нікуди чи вже маєте якісь варіанти?

– Не те, щоб я вже підписав з новою командою контракт, але у мене є декілька варіантів. Жаль тільки, що не з України – тут варіанти якісь не конкретні.

 

– Ого! Вперше чую ось цю фразу: «Жаль, що не з України». Зазвичай всі хочуть звідси «звалити»…

– Якби було добре в країні і можна було розвивати свій чемпіонат, що може бути краще? Навряд чи якийсь футболіст тоді їхав би від своєї сім’ї кудись далеко за кордон.

Але у мене цікаві з точки зору спортивної і фінансової варіанти. Одна пропозиція взагалі конкретна – правда, далеко від України, але цікава. І клуб амбітний, і тренерський штаб. Інші варіанти – більше на словах. Ще час є до Нового року, буду думати й щось вирішити.

 

 

 

– Знаю, що найвідоміші житомирські футболісти люблять у передноворічні та різдвяні дні збиратися дома на невеличкий турнірчик для своїх. Цьогоріч традиції не зраджуєте?

– Ні, що ви! Ось якраз через дві годинки збираємося побігати. Нас об’єднує наш спільний дитячий тренер – Сергій Миколайович Завалко. Збираємося заради нього і щороку граємо 93-й проти 87-го року. Щоправда, цього року не буде Руслана Малиновського, він зайнятий у чемпіонаті Бельгії, тож суперники будуть у трішки ослабленому складі. Але в іншому компанія незмінна – дружня, тепла, товариська.

 

– Так і будете підтримувати форму в рідному місті?

– Поки команди не повиходили з відпусток, ще тиждень побуду вдома. Але – не забуваючи про м’яч.

 

Артур Валерко

Другие интервью
Интервью 2018-01-26
Интервью 2017-08-18
Интервью 2016-04-29
Интервью 2015-08-28
Интервью 2014-04-18
Интервью 2014-01-31
Интервью 2013-07-13
Интервью 2012-09-13
Интервью 2012-06-03
Интервью 2011-08-01