Поздравляем с Днем рождения братьев Пасичей! Желаем крепкого здоровья, спортивных побед, неимоверного фарта, профессионального роста и самореализации! Безграничной любви преданных фанатов и счастья в личной жизни!

Ігор Кривенко: «Це – нова реальність»

 

Експерт і агент ФІФА Ігор Кривенко («ALIK football management», співзасновник – Олексій Люндовський) коментує в друкованому виданню «Український футбол» завершення трансферної кампанії, заразом розмірковуючи про стан справ у вітчизняному чемпіонаті.

 

– На початку січня ми спробували проаналізувати тенденції,  починає Кривенко, – а відтоді з’явилося мало нового. Головна «тема» за півтора року не змінилася – футболісти тікають із УПЛ. Уже не тільки найсильніші чи просто сильні, а й виконавці середнього рівня, а також ті, до чиїх послуг є бодай мінімальний інтерес. Інший аспект, вартий уваги, – трансфери, спричинені, так би мовити, «пропозиціями, котрим неможливо протистояти»: маю на увазі переходи Тейшейри та Бойка. Іще одна цікава річ: у зворотному напрямі, тобто назад в Україну, їдуть гравці з вітчизняним громадянством, які з тих чи інших причин не знайшли себе за рубежем: Дедечко, Петров…

 

– Зрозуміло, що все це йде від непростого стану національної економіки. На вашу думку, коли побачимо бодай первинні ознаки «покращення»?

– Мені здається, дна ще не сягли. Відчуваю: падіння триватиме й надалі, мінімум кілька найближчих років. Уже цього літа може мати місце чергова порція відтоку кадрів.

 

– Кого найбільше зачепить отой відтік?

– Я би сказав, сьогодні в УПЛ є шість стабільних клубів плюс два відносно стабільні. Першу когорту утворюють «Динамо», «Шахтар», «Дніпро», «Ворскла», «Зоря», «Карпати»; другу – «Олімпік», «Олександрія». Цих не дуже потурбує наступний виток пертурбацій. Про решту навіть не хочу загадувати…

 

– Мене здивувала оцінка реальності в Дніпропетровську.

– Чому? Так, пішли деякі виконавці основи, продовживши те, що почалося влітку. Безумовно, Бойка та Селезньова непросто замінити, але відзначте: на їхнє місце приходять непогані майстри! Причому з трьох різних напрямків: перший – «звичайне» поповнення (Адамюк), другий – повернення своїх із оренди (Політило, Кобахідзе), третій – залучення молодих талантів «власного виробництва» (Назарина, Баштаненко, воротар Кучер). Передчуваю: хтось із новачків здатен «вистрелити» навесні.

 

– Впродовж теми «стабільності»: що буде, наприклад, із «Динамо». Чи довго триматимуться кияни?

– Не знаю, що означає «триматися». Майже переконаний: за кілька місяців підуть Ярмоленко, Драгович, імовірно, ще хтось. Але в цьому немає нічого страшного, то природний процес: як українцеві, так і австрійцю потрібно змінювати чемпіонат, якщо мають намір прогресувати. А «Динамо» тим часом готує їм заміну: ви лишень зверніть увагу, скількох столичні запросили взимку! Корзуна, Яковенка, Федорчука, Бесєдіна… Окрім них, іще група молодих футболістів, які допоки не повністю розкрилися.

 

– Тепер про «Шахтар». Цікавлюся з двох причин: нині помітне продовження «повзучої українізації» складу плюс з’явилися дані, що російський «Сбербанк» подав у суд, вимагаючи накласти арешт на деяке майно Ахметова, зокрема, на комбінат «Запоріжсталь».

– Друга частина запитання – не до мене, даруйте! Щодо першої: «повзуча українізація» –фактор, якого неможливо було уникнути за нинішніх умов. Стартові ознаки були помітні ще влітку 2014-го, а торік, у міжсезоння, тенденція по-справжньому втілилась у життя. Переконаний: донецька команда й надалі фінансуватиметься власником у нинішньому обсязі. Чи майже в такому.

 

– Після завершення попереднього чемпіонату «Шахтар» розпрощався з Адріано й Костою, тепер – із Тейшейрою…

– … Розумію. Даю прогноз: невдовзі нові команди знайдуть Тайсон і Бернард. Недарма на їхнє місце вже придбали Петряка. Причому, вважаю, вчинили мудро: взяли його не зараз, дали час реалізуватись у «Зорі». Сьогодні Іван майже напевно опинився би за спиною бразильців, а з наступного сезону матиме набагато більше шансів заграти.

 

– Завершуючи «національну» тему складу «гірників»: яке тут місце Луческу? Адже він не любить і, здається, не вміє працювати з молоддю, та ще й не з південноамериканською.

– «Шальке» доводить: можливо, не любить, але точно вміє! У Гельзенкірхені ми побачили новий формат донецької команди. Згадайте: господарі створили всього два моменти, а наші, без перебільшення, вразили двома чинниками – надзвичайно надійною обороною та майже абсолютною відсутністю розривів між ланками. У виконанні підопічних Містера такого раніше не було! Безумовно, новий «Шахтар» уже не буде настільки цікавий у нападі, проте, ймовірно, на результатах «реформа» не відіб’ється.

 

– У нинішньому футболі України основний «тренд» – теза про «повернення 1990-х». Насамперед мається на увазі те, що фінансовий стан клубів одкотився на два десятиліття назад. Я з оцим не згоден: після краху Союзу ми мали багатий потенціал у вигляді великої кількості наших гравців, отже спокійно обходилися без легіонерів. А що тепер, опісля майже чверть століття планомірного знищення системи ДЮСШ?..

– Я теж не згоден із визначенням – «повернення в 1990-ті». Радше, говорив би про нову (або іншу) реальність, основна ознака якої – відсутність дармових грошей. І це надовго! Можливо, назавжди… Й до цього треба пристосовуватися. Кому вдасться швидше (згадуємо передбачливість клубу зі Львова) – той… ну, не буде на коні, однак принаймні виживе.

Володимир БАНЯС.



Другие новости: