Поздравляем с Днем рождения Андрея Ткачука! Желаем крепкого здоровья, спортивных побед, неимоверного фарта, профессионального роста и самореализации! Безграничной любви преданных фанатов и счастья в личной жизни!

Василь Кобін: «Була мета знайти клуб в Європі»

 

Один з найвідоміших новачків в історії «Вересу» Василь Кобін емоційно розповів Sport Arena, як покидав «гірників», чому знову не поїхав в Білорусь і яким бачить своє майбутнє у рівненській команді.

Василя Кобіна журналісти цим літом дружно включали у свої збірні вільних агентів українського чемпіонату. Але доволі скоро після розставання з «Шахтарем» вслід за іншими іменитими «вільними» – Артемом Федецьким, Валерієм Федорчуком і Марко Девічем, знайшов нову команду й Кобін. А через декілька днів після підписання контракту з «Вересом» Василь і дебютував за рівнян, коли «Верес» здобув першу перемогу в УПЛ (проти «Зірки», 3:1)

 

«У мене була мета знайти клуб в Європі. Передусім, щось поближче до України – в Польщі чи Угорщині»

 Василю, твій перехід до «Вереса» це повернення на захід країни, ближче до дому, чи просто збіг обставин?

– Не скажу, що це якийсь новий виклик, швидше – просто можливість продовжити кар’єру. Закінчувати із футболом я не збираюся, і тут немає нічого такого суперпатріотичного-західняцького. Я не шукав команду, яка була б ближче до дому. Так склалися обставини, і я повністю задоволений переходом в «Верес». Добре, звісно, що «Верес» поки базується фактично у Винниках. Тут такі умови, що більшість клубів УПЛ можуть позаздрити – готель, поля, фітнес-зал, басейн…

 

Кажуть, що у Винниках під час тренувань «Вересу» та «Руху» часто можна побачити Мирона Маркевича…

– Це правда, Богданович підходить і до нас. Перекидаємося парою слів, інколи й зауваження може зробити. До нього всі з повагою ставляться – і футболісти, і тренери. Погано чи зайвого Маркевич не порадить.

 

Коли йшов із «Шахтаря» в статусі «постійного запасного», там якось попрощалися із тобою?

– Передусім скажу, що я давно не сумнівався, що піду з «Шахтаря». Фактично, ще зимою хотів іти, бо набридло не грати. Але тоді травмувався Бодя (Бутко. – прим. Ю.К.) і попросили побути на заміні Срни. Але покинути «Шахтар» не cкладало проблеми, треба було щось давно змінювати в житті та кар’єрі.

Чи прощалися? У «Шахтаря» був банкет по закінченню сезону, де нам усім подякували за трофеї сезону. Власне, я там зі всіма і попрощався – гравцями, тренерами, президентом. До слова, все скромно було на тому святкуванні. Якби відбувалося воно в Донецьку, то все було грандіозніше.

 

 

 

Чому не склалося знайти команду за кордоном?

– Остраху залишитися без команди не було. Я знав, що якщо не відшукаю іноземного клубу, то мене візьмуть в Україні, адже наразі рівень чемпіонату істотно просів. У мене була мета знайти клуб в Європі. Передусім, щось поближче до України – в Польщі чи Угорщині. Але виявилися свої моменти – ліміт на легіонерів. Якщо там беруть іноземця, то дивляться на статистику, а я мало грав в минулому сезоні.

Ще грає роль вік, адже клуби намагаються ще й заробити зазвичай на трансферах, а старших гравців легко потім не продати. Тому відшукати хороші пропозиції було важко. В результаті пізніше шукав команду в Україні, тим більше, що була домовленість із Юрієм Миколайовичем.

 

В «Карпати» часом не кликали?

– Не буду про те казати. Особисто зі мною розмови не було, можливо, з агентами говорили. Як склалося, так і склалося.

 

А як стосовно Білорусі, куди тебе сватали в «Динамо» Мінськ? Ти не був би там новачком…

– Могло і таке бути. Але сенсу особливого не було туди їхати. Краще було лишатися в Україні з тими самими умовами. Говорити про Білорусь нині не має сенсу, але тамтешній футбол не назвав би набагато гіршим за наш сьогоднішній. Відніми від нас «Шахтар» і «Динамо», й отримаємо приблизно білоруський футбол.

 

Коли Василь Кобін шукав команду, ЗМІ чимало писали про тебе. Читаєш матеріали чи коментарі про себе?

– На таке абсолютно не звертаю уваги. Хочете вірте, хочете ні, але байдуже читати домисли чи образи. Все вирішується на полі, чи не так? А писати можуть різні люди, які взагалі можуть у футболі не розбиратися.

 

І на «Василя-бісіклету» не ображаєшся?

– Абсолютно. Це ж гарний був гол «Легії», правда?

 

«У «Вересі» сподобалася конкретика. В нашому футболі це тепер швидше виняток з правил»

Можна сказати, що у твоєму підписанні з «Вересом» спрацювало «шахтарівське» знайомство із Юрієм Віртом?

– Не зовсім так. Звісно, ми у «Шахтарі» товаришували, а потім спілкувалися вже не як гравці, а по-дружньому. Я пообіцяв давно йому, що якщо не знайду команду за кордоном, то прийду у «Верес». Так врешті і вийшло.

 

 

 

Тепер ви з Віртом у різному статусі. Як дотримуватися необхідної відстані між гравцем і тренером?

– Про якісь виключні стосунки зараз не може бути й мови. Повага один до одного є, але дистанція мусить бути.

 

Крім обіцянки Вірту, мав інші мотиви, аби підписати контракт із «Вересом»?

– У Вересі сподобалася конкретика. І керівництво, і тренери все розклали по поличкам – що в нас є, до чого прагнемо, як ідемо до мети, як формуємо команду. Ви ж знаєте, що в нашому футболі це тепер швидше виняток з правил. Не чув у «Вересі» такого, що «може бути, а може не бути», «може так, а те не так». Конкретно все пояснили.

 

Вірт казав, що тобі ще потрібен час, аби увійти в хорошу форму. Як відчуваєш, коли будеш готовий на всі 100 відсотків?

– Тут різні речі слід мати на увазі. Стосовно фізичної підготовки, то я влітку відпочивав хіба 5 днів, після фінішу минулого чемпіонату. Потім щодня робив велику бігову роботу. У Болгарію їздили відпочивати, то я щодня по 10 кілометрів бігав – вранці чи увечері, коригував навантаження. Знав, що мені треба шукати команду, щось комусь доводити, тому готував себе. Інша річ, що ігрової практики не було, адже спаринги не грав.

 

Ти не раз казав, що тобі імпонує схема 3-5-2, більш атакуюча та агресивна. Сучасний «Верес» може використовувати її?

– Може, чому ж ні… Але не думаю, що тренери будуть ризикувати відходити від своїх напрацювань. Все ж сьогоднішні тактичні напрацювання поки дають результат. Тому до кінця так і будемо грати – строго в обороні, не викидатися, використовувати фланги. Тим більше, що ми продовжуємо зіграватися по ходу чемпіонату.

 

Де ти бачиш себе у 3-5-2?

– Правим центральним захисником.

 

«Мрії пограти за кордоном ще не відганяв від себе. Але наразі є контракт з «Вересом», і я його виконую»

Сьогодні часто говорять про «пробивання дна» нашим футболом. Все справді так погано, на твою думку?

 

– Я можу говорити не стільки про організаційні якісь проблеми, а про якість футболу. Справи кепські тут, і проблема номер один – штучне омолодження Прем’єр-ліги. «Дніпро» і «Волинь» в минулому році, «Сталь» у цьому чемпіонаті випускають вчорашніх дітей. Як на мене, то кілька років тому із всіх цих хлопців в основі вийшли б хіба один-два.

 

То найгірше попереду, чи як?

– Ні, думаю, що гіршого не буде. Рік-два, і все стабілізується. Може приїдуть і якісніші легіонери, і наш футбол підтягнеться.

 

Де може бути Василь Кобін через рік-два?

– Загадувати не буду. Побачу, як будуть складатися справи у «Вересі», з моєю грою. Мрії пограти за кордоном ще не відганяв від себе. Наразі є контракт, і я його виконую.

 

Влітку не стільки перехід Кобіна і Федорчука прикував до себе увагу всього світу, а «сага Неймара». Ти вболіватимеш за «Барсу» і без цього бразильця?

– Це не кінець футболу, і тим більше «Барселони». Більше скажу – Неймар заслуговував такої суми, і ПСЖ гроші за нього відіб’є. Що там сперечатися – стояла така сума у відступних, і парижани сплатили. А «Барса» нормально заробила.

 

Юрий Конкевич



Другие новости: