Михайло Кополовець: «Я ж не Кріштіану Роналду»

В інтерв’ю «Гал-інфо» колишній футболіст львівських «Карпат» Михайло Кополовець, що нині виступає за аматорську команду із Закарпаття, розповів про амбіції свого клубу, чому не перейшов у винниківський «Рух», а також дав кілька порад зірковим Коноплянці та Ярмоленку.

Михайло Кополовець – одіозна постать в українському футболі. Прихильникам найпопулярнішої у світі гри, особливо з нашого регіону, його представляти не потрібно. Своєю креативністю на полі та неформальними інтерв’ю поза ним Михайло заслужив на авторитет і повагу багатьох людей. Його не раз штрафували за відвертість («За ці гроші я, напевне, міг би купить собі «Октавію»), та він, однак, ніколи не боявся публічно висловлювати власну думку. Деякі його вислови («Перед каждою ігрою наша команда ходить до церкви, перед каждою!») стали крилатими.

Після успішних сезонів у львівських «Карпатах» Михайло кілька років грав у Німеччині за один з клубів п’ятого німецького дивізіону, але повернувся до рідного Закарпаття, де разом з аматорською командою «Минай» дебютував у чемпіонаті України серед аматорів. З цієї командою у Михайла дуже серйозні плани. Каже, хоче допомогти «Минаю» вийти на професійний рівень і стати головною командою Закарпаття.

– Михайле, розкажіть про свою теперішню команду. За своїм статусом «Минай» є аматорською командою. Наскільки їй далеко до професіоналів?

– Ми стараємось бути професіоналами. Професійні команди грають у професійних лігах. Клуб наразі не має підписаних контрактів з гравцями, але ми поступово йдемо до цього. Клуб будує власну інфраструктуру, розвивається в різних сферах.

– ФК «Минай» повинен відродити професійний футбол на Закарпатті?

– Скажу так: амбіції такі є. Втім, зараз такий час, що постійно щось змінюється. Щось планувати на три роки наперед, мабуть, буде неправильно. Подивіться скільки футбольних команд зникає з мапи України. З іншої сторони, нічого нереального у тому, щоб ми росли та розвивалися, я не бачу. Для прикладу, «Верес» не так давно грав у другій лізі, а зараз команда у Прем’єр-лізі. Винниківський «Рух» пам’ятаю ще з аматорів, а зараз команда уже в першій лізі. Наші керівники – молоді та амбіційні люди. Відповіді на усі питання дасть час. Наразі ми розпочали свій ріст з чемпіонату України серед аматорів.

– На думку багатьох фахівців, чемпіонат України серед аматорів і теперішня друга ліга не суттєво відрізняються за своїм рівнем.

– Згоден. Друга ліга – це уже офіційний професійний статус. Ми хочемо грати вище. Ми маємо далекоглядні плани, але все треба робити поступово. Окрім чемпіонату України серед аматорів гратимемо ще у чемпіонаті Закарпатської області. На жаль, там мало команд хорошого рівня. Вони є, але, на жаль, не стільки, скільки б нам хотілося.

–  Чи ставить «Минай» конкретні завдання у чемпіонаті України серед аматорів?

– Щоб ставити завдання, потрібно знати що, як і до чого. Наше завдання – перемога у кожному матчі. Втім, щоб перемагати, треба розуміти, де і з ким ми граємо. Завдання на турнір ми поставимо по ходу чемпіонату. Думаю, що вони будуть максимальні.

– У неділю «Минай» дебютуватиме у чемпіонаті України серед аматорів перед своїми вболівальниками. Чи буде аншлаг на цьому поєдинку?

– Закарпатці дуже люблять футбол. «Говерли» уже немає, а тому люди, мабуть, засумували за футболом в Ужгороді. Думаю, що людей на матчі «Минай» – «Рочин» (Соснівка) буде достатньо. Зараз хочемо зайняти нішу, щоб «Минай» був головною командою Закарпаття. До цього потрібно йти. Наразі ми ще нічого не добилися, щоб нас масово полюбили місцеві вболівальники.

– Сучасний ФК «Минай» - це сплав досвіду та молодості?

– Можна і так сказати. В команді мають бути кілька досвідченіших футболістів, а всі решта – молодь. Це найправильніша схема.

– Як до Вас в команді звертаються молоді гравці?

– Усі на «ти», ніхто до мене на «ви» не каже. Я ж не Кріштіану Роналду, щоб до мене ставилися в команді по-особливому. Можливо, під час матчу можу щось підказати підвищеним тоном, але загалом для цього є головний тренер.

– Які Ваші функції в команді?

– Хтось каже, що я є помічником головного тренера, але це неправда. Нашому тренеру Миколі Гібалюку не бракує досвіду. Він може про щось зі мною порадитись, але, щоб я когось рекомендував чи навпаки, такого немає. Він відповідає за результат команди.

– Кілька місяців Ви пропустили через травму. У якій спортивній формі перебуваєте зараз?

– Ще не набрав нормальних ігрових кондицій, але у матчі з ФК «Калуш» уже грав 30 хвилин.

– У неділю Ваша команда зіграє з соснівським «Рочином». Що чули про цю команду?

– Думаю, більше інформації  про суперника має наш головний тренер. Особисто я чув багато хорошого. Команда регулярно була серед лідерів обласного чемпіонату, а також в аматорській лізі грає уже не перший рік. Впевнений, що на глядачів очікує цікавий поєдинок.

– Попри амбітні плани футбольного клубу «Минай», чи розглядаєте для себе можливість повернутися у професійний клуб?

– Хотілося б вдома допомогти команді, щоб вона вийшла на професійний рівень. Якщо відверто, то зараз не дуже рвуся кудись виїжджати. Якби я хотів, міг би залишитися у Німеччині. У мене насправді було багато варіантів продовження кар’єри, але в «Минаї» мені створили хороші умови в фінансовому плані, тому гріх на щось жалітися.

До речі, нещодавно дзвонили німці, просили вернутися в ту команду, за яку я грав. Вона вийшла в регіональну лігу. Проте, я відмовився.

– Чому?

– Життя у Німеччині – не для мене. Там мені було важко психологічно. Всюди добре, а вдома найкраще. Якби не було «Миная», звісно, я б знайшов собі команду. Але мене все влаштовує, то ж немає логіки шукати клуб в іншій лізі.

– А як щодо рівненського «Вереса»?

– Мене часто питають, чи була пропозиція перейти у винниківськимй «Рух» або ж у «Верес». У Винниках я знаю всіх, але конкретної пропозиції у мене не було. Можливо, якби був без клубу, то поїхав би з командою на збори і, можливо, підписав би контракт. Не знаю як би поводився, якщо б була чітка пропозиція. Щодо «Вересу», то туди мене запрошував Василь Кобін (сміється). Каже, що без мене йому там сумно. Найважливіше те, що він там буде грати. Для нього це не крок назад, це щось нове. У «Шахтарі» він своє відбув, вічного нічого не буває. Думаю, він з «Вересом» може багато чого добитися.

– Чи запрошували ви Василя Кобіна в «Минай»?

– Звичайно, що кликав. Але він відповів, що всьому свій час.

– У «Минаї» він завершуватиме кар’єру?

– Побачимо. Повірте, у «Шахтарі» він зберіг стільки енергії, що може грати ще кілька років у хороших командах.

– В одній з програм ви сказали, що Євген Коноплянка також завершувати кар’єру в «Минаї»…

– Коноплянка – хороша і цікава людина. ФК «Минай» до свого складу запрошує усіх цікавих футболістів. «Минай» збирає усіх українських зірок, а в першу чергу закарпатських (сміється). Хотілося б, що Євген пограв у Бундеслізі. Він – харизматичний та сильний і свій талант ще повністю не розкрив.

– Чому?

– У Німеччині великий вибір футболістів. Якщо одну гру провалив, на другу можеш уже не вийти. У Німеччині такі тренери, які не дозволяють футболістам говорити зайвого. Якщо ти це зробив, то можеш не грати і десять матчів. З цим строго, а у Євгена є свій характер та амбіції. У мене також були такі випадки в Німеччині. Якби був інший футболіст у команді на мою позицію, я б не грав.

Євген вибуховий футболіст, а за кордоном потрібно бути більш спокійним. Там дуже серйозна конкуренція. У команд серйозні можливості, тому на одну позицію можуть бути по 2-3 рівноцінних виконавці. Свій шанс губити не можна. Йому бажаю закріпитися в складі. Впевнений, що на його позиції кращого футболіста, аніж він, немає.

– Львівські «Карпати» повернули Артема Федецького. Водночас до в команду прийшло чимало іспанців, в тому числі і тренерів. Що думаєте про теперішні «Карпати»?

– Звісно, на все потрібен час, але такі люди як Федецький можуть струсонути хлопців. У нього є і дух, і характер. Це людина, яка страшенно не любить програвати. Він може дати команді те, чого їй бракувало. Перспектива в комнади є, адже чемпіонат тільки починається. Про тренера та гравців мені важко щось говорити. Можливо, після перемоги над «Сталлю» у команди щось зміниться. Так конкретні висновки робити наразі рано.

– Згадав, що у складі «Минаю» зараз виступає колишній гравець «Динамо» Олег Допілка. Чи обговорювали з ним причини вильоту киян з Ліги Чемпіонів?

– З Олегом ми спілкуємося часто, але про конкретний матч з «Янг Бойз» не говорили. Я раніше говорив, що у складі «Динамо» мало креативних футболістів. Завжди вболівав за «Динамо», але зараз у складі є кілька гравців, які мені не подобаються. Дивує поведінка футболістів, коли вони обурюються через критику у пресі. А за що їх хвалити? За перемогу над «Олександрією»? «Динамо» – це бренд нашої країни, і так грати у таких відповідальних матчах гравці, мабуть, не мають права. За ті фінансові умови, які є у тих гравців, люди будуть постійно їх критикувати. Якби ж була одна невдала гра, а їх кілька поспіль…

Гравців рівня Мбокані в «Динамо» має бути більше. Якщо немає футболістів – немає гри. На одній молоді в Лізі Чемпіонів далеко не заїдеш. Образно кажучи, один Ярмоленко не може тягнути команду. Ярмоленкові уже давно потрібно було йти з команди. Через півроку в Європі він не буде нікому потрібен. При всій повазі до Андрія скажу: якби він був зараз комусь потрібен, хіба його б не викупили? Зараз не проблема для топ-клубу з Європи заплатити 15-20 мільйонів євро за футболіста. У матчі з «Янг Бойз» Андрій себе не проявив, а матчі чемпіонату української Прем’єр-ліги в Європі ніхто не дивиться.

Богдан Пастернак, Гал-інфо