А.Кравченко: «Настрій позитивний. Все вийде!»

Ненадовго повертався в український чемпіонат Антон Кравченко: погравши в першій частині сезону за «Олімпік», він знову вирушив за кордон. Тільки не в Туреччину, де вже грав минулого року за «Кардемір Карабюкспор», а в Угорщину – щоб допомагати «Кишварді» уникнути вильоту із вищої ліги.

Захисник Антон Кравченко, який знову став легіонером, прокоментував для Sport Arena свій переїзд в Угорщину.

Як виявилося, ненадовго повертався в український чемпіонат Антон Кравченко: погравши в першій частині сезону за «Олімпік», він знову вирушив за кордон. Тільки не в Туреччину, де вже грав минулого року за «Кардемір Карабюкспор», а в Угорщину – щоб допомагати «Кишварді» уникнути вильоту із вищої ліги.

Розпочавши бесіду з привітань, ми перейшли до перших вражень 27-річного захисника від Кишварди й угорського футболу.

– «Кишварда» з вами в складі вже встигла провести свій перший матч, з’їздивши в сусідню Словаччину й обігравши там місцевий «Земплін» – 4:2. Колективчик у вас бойовитий?

– Так, мені дуже сподобалася команда. З такою можна грати й виконувати поставлені завдання.

– А надто – якщо врахувати, скільки у команді українців. Рахуймо: воротар Андрій Черепко, захисники Павло Лук’янчук та Михайло Ряшко, півзахисники Роман Карасюк, Богдан Мельник, Віктор Гей. Тепер додалися ви. Справжня діаспора?

– Так, прийняли дуже добре. Сподіваюся, що адаптація завдяки такій кількості земляків не складе мені особливих труднощів. До того ж, із багатьма хлопцями добре знайомий. Як із «Карасюком» – із Ромою ми разом граємо вже років 10, ще починаючи від юнацької збірної і до кількох клубів («Сталь», «Волинь»). Та й взагалі, у команді прийняли гостинно. Настрій позитивний. Сподіваюся, все вийде!

– «Кишварда» на одне очко відстає від «Діошдора» та десятого місця, перебуваючи в зоні вильоту. Це тисне чи, навпаки, мотивує на продуктивну весняну частину сезону?

– Сказати чесно – настрій бойовий. Тим більше, у команди серйозне посилення – взимку підписали чотирьох гравців (серед них – і я). Клуб поставив завдання залишитися у вищому дивізіоні. Є ще 15 матчів, тож маємо всі можливості залишитися.

– Вас награють на улюбленій позиції в центрі захисту, чи готуєтеся пригадувати навички гри в опорній зоні?

– Ні, контрольний матч провів на місці центрального захисника, та й загалом під час переговорів озвучили, що беруть мене саме на цю позицію. Хоча, загалом, звичайно, я стараюся бути універсалом та допомагати команді там, де треба.

– Є ймовірність, що конкуруватимете з кимось із українців?

– Ну, дивіться. Ряшко був травмований, відновлюється після пошкодження хрестоподібних зв’язок. Парцванії (як і Мілевського) в «Кишварді» вже нема. Не знаю, я не прикидав, хто може скласти конкуренцію – ще не дуже знайомий із місцевими хлопцями, але сподіваюся, що буду грати.

– Час, який лишається до відновлення чемпіонату, проведете в Угорщині?

– «Кишварда» побувала на зборах у Єгипті, я ж приїхав саме під початок сезону – він тут стартує через тиждень. Тож у нас уже тижневий цикл підготовки безпосередньо до гри.

– Зрозуміло, що фаза підготовки з навантаженнями позаду, а наскільки ось цей тренувальний ритм відрізняється від того, що бачили в Україні?

– Нічого не можу сказати – я в «Кишварді» всього два дні, встиг зіграти й зараз із командою на відновлювальній роботі. Можна сказати, знайомлюся з колективом і його робочим ритмом вже прямо по ходу роботи. Але нічого страшного – підготовка йде добре, стараюся влитися. Сподіваюся, підуть ігри і зможемо вийти на той графік, який дозволить виконати завдання на сезон.

– Буквально кілька днів тому пройшла інформація, що ви переходите в «Десну». Зовсім «деза», чи все-таки були якісь передумови?

– Ні, я ж справді побував у розташуванні «Десни». Займався з ними. Просто не домовилися з чернігівцями стосовно умов.

– Про угорський чемпіонат кажуть як один із тих, де зростає фінансова складова. Скажімо так, ця різниця, у порівнянні з «Олімпіком» у рази, чи не настільки багато?

– Думаю, у порівнянні з «Олімпіком» та «Десною» у два рази більше.

– Для вас фінансовий фактор був на першому місці чи просто хотіли змінити обстановку й відкрити для себе угорський футбол?

– Ну, як вам сказати – буду чесним, я не думав, що тут так добре. Коли приїхав – був приємно здивований. Подивимося, що далі буде, але перші враження дуже хороші.

– Порівнюючи з турецьким періодом, яких помилок захочете уникнути? Що хорошого, а що поганого пригадаєте стосовно «Карабюкспору»?

– Погане – те, що програвали кожну гру. Десь після 4-5 матчу в мене не вистачало сил змусити себе повірити, що нам під силу покинути останнє місце в Супер-лізі. У команді, як виявилося, були одні лежні – тільки наші українці вірили, що можемо виконати завдання, але ж утрьох важко цього добитися.

А тут із «Кишвардою» ми провели перший же товариський матч – я подивився, з яким бажанням хлопці грають, тож вірю, що у нас усе вийде.

– «Олімпік» ви покидали у кінці минулого року. Черговий захід в український чемпіонат і цю команду залишив хороші враження?

– Так, просто в окремих матчах нам не вистачало фарту, припускалися безтолкових помилок. Потім зняли Санжара, прийшов новий тренер і все особисто у мене пішло на спад.

– Шевчук як тренер і людина – ви з ним мали нормальний контакт, спрацювалися?

– Якби спрацювалися – я б, напевно, був у «Олімпіку».

– Із «олімпійцями» контакт підтримуєте?

– Із хлопцями товаришуємо, привітання надіслали, коли було оголошено про мій перехід. Загалом, самі розумієте, коли з багатьма гравцями не один рік граєш – є дружні стосунки, порозуміння. Але зараз я – гравець «Кишварди», зосереджуюся на справах моєї нової команди.

– Після вашого приходу в угорському чемпіонаті вже 26 наших земляків – він п’ятий за масовістю для українських легіонерів. Будете, як вдома…

– Ну, а що тут дивного – країна неподалік від України. Умови хороші – причому, я говорю не лише про фінансову сторону справи, а й про умови для роботи.

От ми з вами говоримо про мої перші враження від Угорщини. То я вам ось що скажу. Мене поселили в готелі, який знаходиться біля стадіону. З мого вікна його добре видно. Я подивився й засмутився, якщо чесно: чому у нас в Україні не можуть такий побудувати? Цей стадіон невеликий – десь на 2500 чоловік, але він красивий, затишний, хочеться тут грати. Плюс чотири поля, манеж – є всі умови, щоб грати в футбол.

Артур Валерко