Поздравляем с Днем рождения Максима Фещука! Желаем крепкого здоровья, спортивных побед, неимоверного фарта, профессионального роста и самореализации! Безграничной любви преданных фанатов и счастья в личной жизни!

 
Фамилия, имя

Кобин Василий

Позиция Правый защитник
Дата рождения 1985-05-24 Страбычово, Закарпатская обл.
Воспитанник ДЮСШ-1 Ужгород
Клуб ФК «Минай»
Гражданство Украина
Рост 179 см
Вес 74 кг

Интервью за 2014-08-17

 

У Шахтарі мене бачили суто дублером Срни 

 

Новачок «Металіста» в інтерв’ю Football.ua підсумував п'ять років, проведених у «Шахтарі», відповів на незручні запитання про роль резервіста у донецькій команді та поділився власними амбіціями.

 

«ПРОПОЗИЦІЇ НАДХОДИЛИ КОЖНІ ПІВРОКУ, АЛЕ В «ШАХТАРІ» МЕНЕ ВСІЛЯКО ПЕРЕКОНУВАЛИ, ЩОБ Я ЗАЛИШИВСЯ»

 

– Перші два сезони в «Шахтарі» ви незмінно були в обоймі основної команди (у перші два сезони Кобін зіграв лише в чемпіонаті за «Шахтар»  33 матчі, 26 із них – у стартовому складі – прим. Ан.В.). Довіру Луческу втратили поступово, чи був якийсь конкретний невдалий матч, або ж період часу?

– Мені складно про це говорити. Мабуть, тренеру видніше, та й усе. Нічого конкретного сказати з цього приводу я не можу. Але зараз я став гравцем іншої команди, і хочу забути всі свої проблеми в «Шахтарі». Максимально концентруюся на «Металісті».

 

– В одному з інтерв’ю дворічної давнини ви зізналися, що мрієте повернутися в збірну України. З глибокої лави запасних «Шахтаря» зробити це було майже нереально. Чи ініціювали раніше свій перехід в іншу команду, скажімо, в оренду?

–  Я регулярно розмовляв на цю тему з головним тренером і керівництвом клубу. Але мене всіляко переконували в тому, щоб я залишився. Але при цьому я з тією ж регулярністю не потрапляв до складу і продовжував сидіти на лавці. Цього разу було очевидно, що тягнути далі вже немає куди, і що треба змінювати клуб заради ігрової практики. У мене нині такий вік, що грати потрібно якомога частіше (Нагадаємо, Кобіну кілька місяців тому виповнилося 29 – прим. Ан.В.).

 

– У «Шахтарі» вам говорили прямо, мовляв, хочуть, аби ви залишилися на роль дублера Срни, чи обіцяли, що отримаєте шанс?

– З усіх, з ким я розмовляв у клубі, всі справді бачили мене суто як гравця, який просто може замінити Срну в разі необхідності. У мене просто не було нагоди вийти на поле і допомогти команді у важливих матчах. І це продовжувалося з року в рік. І я постійно хотів змінити обстановку, але так само з року в рік мене вмовляли залишитися.

 

– Думаю, на практиці попроситися на кілька місяців в оренду «Іллічівець» не так уже й складно…

– Цього року я «Іллічівець» розглядав, як варіант. Але у мене двоє дітей, а тому у зв’язку з подіями в Україні, Маріуполь, який знаходиться неподалік Донецька, відпав само собою. Наразі ж, як футболістові, котрий тривалий час виступав у «Шахтарі», мені немає різниці, за яку команду грати. Я хочу досягати високих результатів, і неважливо де. Так, у «Металіста» нині непроста ситуація, але я радий бути тут, і докладатиму всіх зусиль, аби у цей складний для команди період допомогти їй.

 

– Впродовж кількох останніх років писали про інтерес до вашої персони з боку «Таврії» Лужного (що підтвердив в інтерв’ю ваш менеджер), російських клубів, а цього літа нібито у ваших послугах був зацікавлений «Чорноморець». Що з усього цього є правдою?

–  Розмов справді було чимало, пропозиції надходили кожні півроку. Але були різні моменти, що не дозволяли мені змінити команду: або клуби не могли між собою домовитися, або «Шахтар» стояв на тому, аби я залишився, або ж заважали інші нюанси. А саме цього літа конкретна пропозиція була від «Чорноморця», але клуби не домовилися між собою. У той же час , отримавши пропозицію від «Металіста», я тут-таки погодився на неї, адже команда виступає в єврокубках, ставить перед собою високі цілі й головне – мені подобається футбол, який сповідує команда. Так, проблеми зараз є, але вони мене не лякають.

 

«ТЕ ЩО СКАЗАВ ДЯЧУК-СТАВИЦЬКИЙ ПРО МЕНЕ – ДУРНИЦІ. Я ЙОМУ ПІСЛЯ ЦЬОГО НАВІТЬ НЕ ТЕЛЕФОНУВАВ»

 

– На яких позиціях ви так само комфортно почуваєтесь, як і праворуч у захисті?

– Впродовж кар’єри я грав на всіх позиціях, окрім воротарської та центру захисту. Тому вважаю, що можу бути однаково корисним команді на всіх інших позиціях, і жодного дискомфорту не відчуватиму. Де тренер мене бачить, на тій позиції і гратиму. Погоджуюся з тим, що футболіст має бути універсалом.

 

– Ви говорите, що «Шахтар» не відпускав вас в інший клуб. А коли вам остаточно допекло протирання штанів на лаві й ви безповоротно зрозуміли, що потрібно змінювати команду?

– Це сталося рік тому. Вже тоді для себе я зробив висновки, що потрібно щось змінювати й не варто засиджуватися в «Шахтарі» й надалі. Однак трансфер – це така штука, коли має співпасти дуже багато факторів, аби перехід зрештою відбувся. У моєму ж випадку було чимало деталей, які заважали переходові.

 

– Зважаючи на відсутність ігрової практики, відчували за собою регрес?

– Коли ти граєш двадцять матчів за сезон, з яких лише два проводиш на низькому рівні, то завдяки вісімнадцяти вдалим матчам люди запам’ятають цей рік, як вдалий для тебе. А якщо граєш усього двічі за сезон, при чому один матч проводиш добре, а інший – погано, відповідно усі скажуть, що сезон був для тебе провальним. Я за собою регресу не відчував, коли виходив на поле. Проте зробити висновки по кількох матчах у рік дуже проблематично.

 

– В одному з інтерв’ю Юрій Дячук-Ставицький розповів про ваш із ним діалог після переходу в «Шахтар», нібито ви йому сказали: «Юрій Михайлович, мені тих доларів насипали стільки, що голова закрутилася». Відповідно, люди, які читали це інтерв’ю, можуть пов’язувати втрату місця в складі з Шахтарі з вашим власним регресом через втрату мотивації після підписання вигідного контракту.

– По-перше, з Дячуком-Ставицьким я спілкувався тільки тоді, коли був гравцем «Карпат», а він з місяць був головним тренером команди, а також близько року – спортивним директором. Після переходу в «Шахтар» з тренерами та керівниками «Карпат» я не спілкувався, лише з футболістами. Тому те, що він сказав – дурниці. Можливо, людина просто захотіла попіаритися на моєму прізвищі, не знаю. Але я не звертав на це уваги. Він вирішив так сказати – гаразд, людина має на це право. Я йому не телефонував навіть.

 

– Але я так розумію, що ви читали це його висловлювання?

–  Не читав, але хлопці на тренуванні мені сказали.

 

– Ваша перша реакція?

– Посміявся. А що я ще можу зробити?

А регрес… Футбольні люди мають розуміти, що у професіонального футболіста є контракт з клубом, і якщо гравець не потрапляє до складу, зібрати валізу й поїхати в іншу команду він не може, бо зв’язаний контрактом зі своїм роботодавцем. Українці ж не можуть вчинити так, як бразильці – взяти, не захотіти й навіть не прилетіти до України попри контракт, або ж захотіти – і не тренуватися, чи щось інше. Ми виховувалися в таких умовах, що ти повинен поважати місце, де ти працюєш, і людей, які тебе оточують. Тож я не отримував ігрової практики, але залишався в клубі, бо не міг вчинити інакше. Я сам не обирав свою долю. Тим паче, не слід забувати, що я люблю «Шахтар». Цей клуб дав мені дуже багато в житті…

 

«НЕ СТАВЛЯЧИ ПЕРЕД СОБОЮ ВИСОКІ ЦІЛІ, МОЖНА ВЗАГАЛІ ЗАКІНЧИТИ З ФУТБОЛОМ – ПІТИ ПОГРАТИ З ДРУЗЯМИ НА ПОДВІР’Ї, ПОТІМ БАХНУТИ ПИВКА І РОЗІЙТИСЯ ПО ДОМІВКАХ»

 

– Які у вас влітку були вимоги до свого потенційно нового клубу?

– Коли ти довгий час перебуваєш у команді, що постійно перемагає, завойовує кубки і ставить перед собою найвищі завдання в Лізі чемпіонів, тобі й надалі хочеться грати в команді, яка ставить перед собою конкретні, високі завдання. Не ставлячи перед собою високі цілі, можна взагалі закінчити з футболом – піти пограти з друзями на подвір’ї, потім бахнути пивка і розійтися по домівках. Але ж є твої власні професіональні риси, які ти маєш підтримувати. Тож передусім я розглядав варіанти з командами, які грають у єврокубках, борються за медалі, кубки.

 

– Чи правильно я розумію, що влітку ви самі попросили свого агента підшукати новий клуб? Чи «Металіст» сам на вас вийшов і все склалося спонтанно?

– По завершенні минулого чемпіонату я знову ж таки розумів, що треба змінювати команду. Тому що, по-перше, дуже хочу повернутися до збірної України, а, по-друге, знаю, на що я здатний і переконаний, що можу приносити користь сильній команді. Тому попросив агента підшукати мені нову команду. А далі мої власні бажання, «Металіста» і «Шахтаря» співпали.

 

– Чи встигли тет-а-тет поговорити з Ігорем Рахаєвим? Можливо, він вам сказав, на якій позиції бачить вас у «Металісті»?

– Так, розмова відбулася. Була вона короткою і зрозумілою: тренер побажав мені успіхів у новій команді, а також були обговорені позиції, на яких я діятиму в «Металісті».

 

– Тобто йдеться не лише про місце на правому фланзі захисту?

– Зважаючи на кадрові негаразди «Металіста», були обговорені проблемні позиції команди, а тренер знає, що я можу зіграти на будь-якій ділянці поля.

 

– В останні кілька місяців хтось із тренерського складу збірної виходив з вами на контакт, телефонував?

– А чому мені мають дзвонити тренери збірної, якщо я не виходжу на поле і не граю? Тренер дзвонить до тих людей, які грають і показують якийсь рівень. Утім, гадаю, якщо показуватиму хорошу гру, то неодмінно буде і дзвінок, і, можливо, навіть виклик.

 

– Не жалкуєте, що ось цей ваш перехід стався лише тепер, вже у 29-річному віці?

– Немає чого шкодувати. Зроблено те, що зроблено. А зараз я прекрасно почуваюся фізично і без проблем можу ще пограти п’ять-шість років на високому рівні. Слава Богу, природа далі мені хороше здоров’я, тому ще кілька років точно пограю. Та й про що жалкувати, якщо я, хоч і з малою кількістю ігрового часу, проте все ж захищав кольори найсильнішого клубу країни, вигравав кубки, чемпіонати, грав у єврокубках? Футболісти мають мене зрозуміти – навіть один матч у Лізі чемпіонів дорогого вартує.

 

– Останнє: Срна ж, мабуть, не вічний. Які у вас думки щодо повернення в «Шахтар» через рік (Нагадаємо, орендна угода з «Металістом» не передбачає право викупу контракту Кобіна харківським клубом – прим. Ан.В.)? Чи сторінку з «Шахтарем» перегортаєте остаточно?

– Звісно, не перегортаю. Але є багато дрібниць, які вирішують великі справи. Не виключаю свого повернення. Але наразі я – гравець «Металіста», і думаю лише про цю команду.

 

Анатолій Волков, Football.ua




Другие интервью
Интервью 2018-01-12
Интервью 2017-12-14
Интервью 2017-08-10
Интервью 2017-07-02
Интервью 2017-06-23
Интервью 2017-05-02
Интервью 2015-09-15
Интервью 2015-06-03
Интервью 2013-04-16
Интервью 2011-06-05
Интервью 2011-01-11
Интервью 2011-01-07