AL&IK football management agency

Профайл
Статистика
Інтерв'ю
Трансфери
Медіа


		Фамилия, имя	Дитятьєв Олексій
		Позиция	Центральний захисник
		Дата рождения	1988-11-07 м.Нова Каховка
		Воспитанник	«Енергія» Н.Каховка
		Клуб	«Штурм» Іванків
		Гражданство	Україна
		Рост	197 см
		Вес	90 кг

Интервью за 2017-03-24

Олексій Дитятьєв: «У Львові підтримка особлива»

Захисник львівських «Карпат» саме той футболіст, досвіду та майстерності якого можна тільки позаздрити. За плечима Дитятьєва і футбольне становлення рідної команди «Енергія», і вихід в складі «Олімпіка» у Вищу лігу, і єврокубкова полтавська «Ворскла». Новим викликом для футболіста стали львівські «Карпати», де, за словами самого Олексія, може пройти решта його футбольної кар’єри.

«ВЖЕ ВИВЧИВ ЗАРЯД ФАНАТІВ ПРО ЖЕНЮ БОРОВИКА»

– Адаптація має пройти успішно не тільки в новій команді, а ще й у новому місті. Чи можна говорити про твій львівський успіх?

– Для мене найголовніше, аби її пройшли моя дружина та донька. Я звик до частих змін локації, тому проблем з цим не маю. Все ніби проходить добре: донечці подобається дитячий садок, а дружині – місто.

– Улюблені місця у Львові вже з’явились? Можливо, партнери по команді радили щось неодмінно відвідати?

– Полюбляємо просто ходити та знайомитись з містом. В основному, гуляємо біля Оперного театру. Рідше, заходимо у торговий центр «Форум Львів». Звичайно, ще не встигли побувати у всіх цікавих місцях Львова, але, думаю, часу ще для цього достатньо. У планах, зокрема, піднятись на Ратушу, кажуть, звідти відкривається чудовий вигляд на місто.

– Нова Каховка, Крим, Чернівці, Донецьк, Полтава, тепер Львів... Не хочеться десь затриматись довше та повністю облаштувати власне життя?

– Насправді, дуже хочеться, щоб місто, за яке ти граєш та де живеш, стало рідним. У силу різних причин, виходить так, що переїжджаю із одного місця в інше. Підростає донька, скоро піде в школу, це теж зобов’язує серйозно задуматись. Вона із самого народження їздить то в Донецьк, Київ, Полтаву, тепер от Львів. Хоч донька, як і ми самі, звикла до такого способу життя, та все ж хотілось затриматись тут якомога довше.

– У львівського клубу з фінансової точки зору ніби все добре, команда піднімається вверх по турнірній таблиці і у майбутньому планує грати в єврокубках. Ти готовий зв’язати свою подальшу кар’єру виключно з «Карпатами»?

– Звичайно, я бачу тут своє майбутнє. Впевнений, що наступного року поборемось за Лігу Європи. Особисто я, маю саме такі цілі та й в очах хлопців теж бачу великий потенціал аби це здійснити. Немає нічого неможливого, потрібно тільки працювати.

– Ти вже встиг трішки познайомитись не тільки з містом, а й з львівською публікою...

– У Львові підтримка якась особлива. Завжди, граючи проти цієї команди, відчував тиск від трибун та вболівальників. Радий бути частиною цього клубу й відчувати їх підтримку на собі.

– Іноді їхній стиль уболівання буває не зовсім футбольним: фаєр-шоу, петарди...

– У будь-якому випадку, це є частиною футболу. Важко забрати або й навіть уявити гру без цього. Фанати живуть командою і, зокрема, завдяки їм ми й намагаємось перемогти та піднятись в турнірній таблиці. Дивитись на фаєр-шоу подобається, правда дихати важко (сміється). Але, нічого страшного, зачекали, поки розійдеться туман і продовжили грати далі. Можливо, така пауза теж деколи корисна.

– Можливо, вже вивчив кілька зарядів львівських ультрас?

– Один знаю. Чув, що кричали прізвище Боровика (сміється). Та, мабуть, Женя їх краще знає, ніж я.

«ТРАВИЛИ» МАТВІЄНКА, ЩО ВІН ЗБІРНИК»

– Кожен футболіст мріє пограти в Європі, та зараз склалась така неприємна тенденція, що українці часто не отримують ігрової практики в своїх клубах. На що впав би твій вибір, обираючи між лавкою запасних у топ-клубі та постійною футбольною практикою в Україні?

– Тяжке питання. Мабуть, ігрова практика в Україні. Принаймні, зараз я так думаю, а коли зіткнусь з цим особисто, можливо рішення трохи зміниться.

– Зовсім скоро матч України з хорватами. До штабу збірної викликали Миколу Матвієнка, як оціниш його шанси вийти у старті та чи зможе він впоратись з покладеними на нього обов’язками?

– Думаю, що повністю впорається. Шанси вийти зі старту є, адже його позиція є зараз проблемною. Не вважаю, що Матвієнко слабший за Артема Федецького. Звичайно, Федецький має великий досвід за плечима, але Коля – амбіційний молодий хлопець. Саме такі футболісти потрібні зараз нашій збірній. Якщо, Андрій Шевченко зробить акцент саме на молодості, то не думаю, що хтось буде його в цьому звинувачувати. Рано чи пізно, а збірна повинна оновлюватись, то чому б не зараз.

– Зроби власний прогноз на матч проти Хорватії?

– Сподіваюсь, що вистачить сил пройти хорватів. Буду сильно переживати за Матвієнка, якщо він вийде. Ну і, звичайно, за збірну, але за Колю більше (сміється).

– Якось по-особливому проводжали Матвієнка у розташування збірників?

– В основному, ми його більше «травили», що він «збірник». Можливо, просто заздрили (сміється). Насправді, всі будуть несамовито підтримувати та перейматись за нього, а він переживатиме ще більше за нас.

– Нещодавно, в Інтернеті з’явилось відео його музичної посвяти в збірну...

– Він ще раніше нам написав, щоб не сильно сміялись, як подивимось відео.

«НЕ РОЗУМІЮ ВІДСУТНІСТЬ МОТИВАЦІЇ, ГРАЮЧИ У ВИЩІЙ ЛІЗІ КРАЇНИ»

– Інколи трапляються ситуації, коли тяжко знайти у собі мотивацію. Що тебе надихає, аби йти далі?

– Не вважаю, що має бути мотивація, коли граєш у Лізі Парі-Матч. Особисто я, починаючи футбольну кар’єру, просто мріяв там грати. Не розумію, як можна бути невмотивованим, виступаючи у Вищій лізі країни. Я прагнув до цього все дитинство й юнацтво, тому не розумію відсутність такого стимулу. Навпаки, мусиш кожен матч виходити на поле й доводити власну майстерність, прагнути досягати ще більших висот, працювати над собою. Мотивація може зникнути хіба у Мессі з Роналду. Вони – одні з найзаможніших футболістів, котрі грають у кращих чемпіонатах світу, не знаю чому вона у них і досі є.

– Зараз, футбольний спад в такої іменитої команди, як київське «Динамо», пов’язують саме з відсутністю мотивації у гравців...

– Думаю, це проблема тих футболістів, у кого вона відсутня. Яка б там не була зарплата, та ми граємо в одному чемпіонаті, про це не варто забувати. Не вкладається в голову, як може зникнути мотивація, коли команда грає в Лізі чемпіонів. Ти, навпаки, маєш кожної секунди доводити, що гідний основного складу.

– Як оціниш календар? Спочатку два домашніх матчі, а пізніше аж три виїзних, до того ж, всі за Дніпро, неблизька дорога, еге ж?

– Мабуть, «Карпати» насолили комусь (сміється). Переглядав футбольний графік «Ворскли», у них домашній-виїзний матч чергується, все як у нормальних людей. Звичайно, я жартую. Особисто мені, немає різниці, коли та як грати. Все одно, доведеться провести ці поєдинки, щоб набирати власні очки.

– Наскільки важко переносяться такі дальні виїзди? Взяти, хоча б, те саме Дніпро, 18 годин потягом й вже виходиш втомлений...

– У будь-якому випадку, це частина роботи. Звичайно, як і всі, тяжко переживаю такі поїздки, але нічого не вдієш. Добре, що наступного дня є тренування, там скидаєш все навантаження. Більша відповідальність все ж лежить на самій грі. Не хочеться після невдалого результату стільки часу їхати в автобусі та морально «грузитись». Тому, особисто для мене, такі матчі завжди хочеться виграти.

– Ти з «Карпатами» вже встиг пізнати все: поразка, перемоги, нічия. Як команда переживає всі ці етапи після ігор?

– Тільки прийшовши, я бачив, що тиск останнього місця відображався на психологічному стані хлопців. Зараз, після двох перемог вже почали більше вірити в себе. Надіюсь, на такій самій хвилі ми надалі будемо перемагати та здобувати очки.

– Траплялись такі моменти у футбольній кар’єрі, що хотілось заплакати?

– Було таке, хотілось плакати у матчі з «Жиліною». Тоді, ми 3:0 вигравали, але пропустили на останніх хвилинах. Хоч я не грав, але відчуття від того приємнішими точно не стали.

«УЛЮБЛЕНИЙ ЗАКЛАД У ПОЛТАВІ? «ЛЬВІВСЬКА КАВ’ЯРНЯ»

– Футболіст – особа, котра завжди перебуває на прицілі журналістів та фотокамер. Розкажи, скільки часу ти приділяєш своїй зовнішності?

– Не так вже й багато, точно менше за дружину. Секрет моєї зачіски? Мокрі руки (сміється). Роблю це щоразу, перед тим як вийти на вулицю. А вже перед виходом на поле налаштовую не зачіску, а готую виключно свій мозок до гри.

– Кого із своїх партнерів по полю ти можеш назвати найстильнішим?

– Зараз когось «притравлю» (сміється). Мабуть, Голодюк. Чому? Подобається його зачіска.

– Наскільки популярною людиною ти себе відчуваєш?

– На вулицях впізнають, та до параної ще далеко. Ловиш на собі погляди, але не більше, на шию ніхто не вішається. Дружина до сих пір не розуміє, чому у нас беруть автографи та фотографуються. Ще не звикла до моєї популярності (сміється).

– Як твоя кохана ставиться до уваги з боку жіночої частини вболівальниць? – Абсолютно адекватно, у мене мудра дружина. Незважаючи на те, що регулярно пишуть в соцмережах, телефон ніколи не перевіряє.

– Перебуваючи у складі якої команди відчув себе знаменитим?

– Якщо чесно, то й досі такого не сталось. А мінімальна популярність прийшла тоді, коли з «Олімпіком» вийшли у Прем’єр-лігу. Думаю, більшість і не знали хто я такий, але автографи все одно брали (сміється). Так само було і в Полтаві.

– Полтава – досить невеличке місто. Чи були у тебе якісь по-особливому улюблені місця?

– Там багато цікавих закладів, теж є «Львівська кав’ярня», ми часто приходили туди на чашку смачної кави. Іноді, разом з сім’єю обідали в ресторані у центральній частині Полтави, там відкривається дуже гарний вигляд на місто.

– Що можеш розказати про нічне життя у Полтаві?

– Чесно кажучи, не було часу ходити по нічних клубах. Хіба що, це було на банкетах разом з командою, але зовсім не часто. У Львові? Збирались у Funclub – це заклад дружини Ігоря Худоб’яка. Святкували його день народження, він запрошував всю команду разом з коханими та дітьми.

«УЛЮБЛЕНИЙ МУЛЬТИК – «СВИНКА ПЕППА»

– Кожен футболіст в команді має власне прізвисько. Розкажи, як кличуть тебе?

– У команді мене банально кличуть «Льоха». Потрібно зробити, щоб так продовжувалось і надалі, бо прочитають це й точно захочуть щось вигадати. Які були? Колись «Довгим» кликали, але мені вона не подобалась (сміється).

– Хто з команди полюбляє найбільше жартувати та підколювати?

– У нас таких багато, наприклад, Женя Боровик, Саня Гладкий. Як жартують? Мабуть, смішно (усміхається). В основному, у нас дорослі підколюють молодших. Як би не було тяжко визнавати, але в «Карпатах» я відношусь до когорти саме дорослих.

– Розумієш все, що говорять партнери по команді, не виникає мовних проблем? – Мене не завжди розуміють, коли я російською до когось говорю. Завжди перепитують, потім я вже теж переходжу на українську. Нестеров мені одного разу казав, щоб я вже нарешті визначився якою мовою говорити. Не можу розмовляти у Львові виключно російською, не виходить. Інколи, навіть не задумуючись починаю говорити українською, аби людина зрозуміла, що я від неї хочу. Та ніяких конфліктних ситуацій не було. Насправді, тут дуже дружелюбна атмосфера, люди добріші, ніж на півдні країни.

– Знаєш, що означає слово «коліжанка» (подруга) та «філіжанка» (чашка)?

– Карета якась чи що? Ніколи б не вгадав, що це подруга. Філіжанка? Близька подруга? Виходить, від подруги до чашки один крок (сміється). Мене Нестеров готував до цих питань, але я вже майже все забув, він багато подібних слів знає. Можливо, знайдеться вільна хвилина, то підівчу.

– Говорячи про вільний час, які твої найулюбленіші заняття?

– Його у мене майже немає: дім, сім’я, дитина, робота. Вільний час може бути тільки на зборах між тренуваннями, але й тоді знаходимо собі заняття – граємо в карти. Якщо прочитаю за місяць кілька книг, то добре. Подобається як пише Джозеф Мерфі. Взагалі, я такі розумні книги читаю, що аж самому страшно (сміється). Часто, цитатами з прочитаних книг підписую фото в Інстаграмі. Хочу якось спробувати почитати автобіографії футболістів та відомих людей. Говорять, цікава книга про Алекса Фергюсона та Златана Ібрагімовича.

З донькою завжди дивимось «Свинку Пеппу» – це наш улюблений мультик, ще є «Бен і Холлі», «Фіксики». А як не мультфільми, то бігаємо по квартирі та граємо у футбол. Вона від мене тікає, а я біжу з м’ячем її наздоганяю. Приходжу додому з тренування і починається інше – тренування з донькою (сміється).

Інформаційний центр ФК «Карпати», www.fckarpaty.lviv.ua