AL&IK football management agency

Профайл
Статистика
Інтерв'ю
Трансфери
Медіа


		Фамилия, имя	Дитятьєв Олексій
		Позиция	Центральний захисник
		Дата рождения	1988-11-07 м.Нова Каховка
		Воспитанник	«Енергія» Н.Каховка
		Клуб	«Штурм» Іванків
		Гражданство	Україна
		Рост	197 см
		Вес	90 кг

Интервью за 2017-08-28

"Після Карпат у мене залишилося багато негативу"

Інтерв’ю "Футбол 24" із захисником польської Краковії Олексій Дитятьєвим, який у минулому сезоні був гравцем основи Карпат, проте влітку несподівано опинився у "дублі".

З приходом у Карпати іспанських спеціалістів кардинально змінилася і кадрова політика клубу. До Львова вирушив вражаючий десант легіонерів, а декого з гравців основного складу, як от Олексія Дитятьєва, посунули у "дубль". Таким чином вчорашнім лідерам дали зрозуміти, що на них не розраховують.

"Вчора потрібні, сьогодні – ні. У вас не було через це депресії?" – запитую Дитятьєва. "Не дочекаються!" – парирує Олексій. Зараз йому й справді гріх скаржитися на долю – він став першим українським легіонером в історії Краковії, має регулярну ігрову практику. Після 7 турів Екстракляси краківський клуб посідає останнє місце. Але Дитятьєв вірить, що скоро все зміниться на краще: "У турнірній таблиці дуже велика щільність. Варто один раз перемогти – і ти помітно підіймаєшся вгору".

"Побачивши таке після УПЛ, я був шокований"

– Олексію, у п’ятницю Краковія знову програла. Вирішальний гол у ваші ворота Шльонск забив на останніх хвилинах з пенальті. Покарання – справедливе?

– Це був плюс-мінус рівний матч із невеликою перевагою господарів поля. Гру зламали судді. Спочатку арбітр призначив штрафний, якого не було, після чого, переглянувши відеоповтор, поставив пенальті. Всі у шоці!

Ми після матчу переглянули у роздягальні повтори з різних камер – це просто смішно. Людині за симуляцію належало давати жовту картку. Навіть футболісти суперника одразу після епізоду сказали, що там нічого не було.

– Ну і як вам рівень польських арбітрів у порівнянні з українськими?

– (Усміхається) Ну, знаєте, таких людей, як у нас, вистачає і в Польщі. Не хочу про цих суддів взагалі розмовляти. Не симпатизую їм. З наших знаю практично всіх. Але й тут є нехороші люди.

– Зате у матчі 6 туру Екстракляси ви стали героєм своєї команди – на останніх хвилинах заробили пенальті, з якого Краковія врятувала нічию.

– Ми на перших хвилинах забили і мали перевагу. Не знаю, що трапилося потім. Наприкінці першого тайму пропустили – м’яч безглуздо проскочив після кутового. А перед самим свистком на перерву Гурник забив другий гол. Після відпочинку ми вийшли з єдиною думкою – відігратися. Але допустили помилку і пропустили ще й третій м’яч.

На щастя, після цього Гурник підсів. У Краковії стали виникати моменти. На останніх хвилинах, при рахунку 2:3, я також активно підключався до атаки. Пройшла подача з флангу і захисник Гурника звалив мене на газон. Арбітр побачив це і призначив пенальті. Слава Богу, вдалося врятувати нічию.

– Ваш одноклубник Кшиштоф Пятек реалізував два пенальті поспіль. Людина зі сталевими нервами?

– Найголовніше для форварда – це голи. Кшиштоф забиває практично в кожному матчі. Сподіваюся, він продовжуватиме це робити упродовж всього сезону.

– Висока результативність і заплутані сценарії матчів для Польщі – не дивина?

– Абсолютно. Перший же матч за Краковію мене здивував. Ми грали з гданською Лехією. У другому таймі мене випустили на поле правим захисником. Упродовж матчу Краковія забила тричі. Після кожного голу арбітр біг дивитися відеоповтор і два взяття воріт скасував. Побачивши таке після чемпіонату України я, чесно кажучи, був шокований. На щастя, ми таки перемогли – 1:0.

– Правий захисник? І як вам на цій позиції?

– Одразу скажу – це не моє. Там потрібні зовсім інші якості, ніж є у мене. Наприклад, швидкість і запас витривалості у флангових захисників значно більші, ніж у центрбеків. На щастя, тренер це розумів, тому порадив виконувати лише оборонну роботу. Наскільки зміг, настільки впорався із завданням. Отримав корисний досвід.

– Краковія поки що на дні турнірної таблиці. З атмосферою у колективі все ОК?

– Не все ОК. Відчувається напруга, тому що вже кілька матчів поспіль не вдається перемогти. Але у турнірній таблиці дуже велика щільність. Варто один раз перемогти – і ти помітно підіймаєшся вгору. Команді потрібно зібратися, виходити на наступні матчі і здобувати 3 очки.

Наскільки я зрозумів, у Польщі мало хто ставить завдання на сезон. Адже тут кожен може обіграти кожного. Це також мене здивувало – немає очевидного лідера. Так, є Легія і Лех, які почуваються трохи краще від інших, але це не змінює загальної картини. Дуже цікавий чемпіонат, якщо чесно. Тут складно щось спрогнозувати і ставити якісь завдання.

– Такий різкий контраст у порівнянні з передбачуваним чемпіонатом України?

– Я провів 3-4 матчі в Екстраклясі і засмутився. Засмутився через український футбол. Поляки настільки люблять цю гру, що на кожен матч приходить величезна кількість глядачів. Дуже добре вболівають. На кожен епізод – емоція. На кожну дію – емоція. Пристрасть поляків до футболу помітна одразу. Сподіваюся, найближчим часом в Україні справи також налагодяться і люди звертатимуть більше уваги на цей вид спорту.

"Для Вісли символіка Краковії – як для бика червоне полотно"

– Краковія – один із найстаріших клубів Польщі. Які традиції тут передаються з покоління в покоління?

– Краковія – найстаріший клуб країни. Коли я сюди перейшов, то нічого не знав. Але поступово хлопці ввели мене в курс справи. Нещодавно грали проти Вісли – Краківське дербі. Ще за тиждень до матчу на базу Краковії приїхали 50-100 чоловіків бритоголових, накачаних. Ультрас пояснювали команді, наскільки важливим є це дербі, і закликали нас до останку віддавати всі сили на полі. Коли ми прибули на матч, на стадіоні зібралися 27 тисяч глядачів. Усі люто вболівали за Віслу. Я зрозумів, що у Кракові майже всі підтримують нашого найпринциповішого суперника (Усміхається).

Олексій Дитятьєв із своїми агентами – Олексієм Люндовським та Ігорем Кривенком

– Краківське дербі вважається дуже жорстоким і кривавим…

– Був такий випадок. Передігрове тренування у нас відбувалося на стадіоні. Я прибув в екіпіруванні Краковії. Виявилося, що мої одноклубники приїжджають у своєму одязі, а переодягаються вже на території стадіону. Подивилися так на мене і сказали: "Ти якийсь надто сміливий" (Усміхається). "А що таке?" – запитую. "Краще так не роби", – порадили мені. Якби натрапив на активних вболівальників Вісли – довелося б непереливки. Для них символіка Краковії – як для бика червоне полотно.

– Польською мовою вже почали спілкуватись? З тими ж арбітрами, партнерами…

– Поки що спілкуюся з партнерами англійською. Коли вони розмовляють польською, я розумію приблизно половину. Підказки на полі розумію майже повністю: "праворуч", "ліворуч" у них звучить практично як і у нас, м’яч – це рiłka. Надто мало часу провів у Польщі. Ще обов’язково підівчу мову.

– Коли легіонер приходить у нове мовне середовище, він, насамперед, засвоює місцеві матюки. Польська лайка має щось спільне з українською, згідні?

– Ох, вона часто вживається на тренуваннях (Усміхається). Поляки знають наші матюки не гірше, ніж ми – їхні.

"У Карпатах слова розходяться зі справами"

– У нападі Краковії грає екс-форвард Карпат Сергій Зеньов. Як у нього справи?

– У нього все нормально. Добре, коли в команді є людина, з якою можна поговорити. Ми мешкаємо поруч, прогулюємося разом із нашими сім’ями. Мені пощастило. Під час виїздів ночуємо в одному номері, розмовляємо про український футбол і на інші теми.

– Напевно, одна зі спільних тем – львівські Карпати?

– Так, безумовно. Поклавши руку на серце, зізнаюся, що стежу більше за українським футболом, ніж за польським (Усміхається). Поки що – так.

– Ваші враження від оновлених Карпат проіспанського вектора?

– Я не можу зараз об’єктивно розповісти вам про свої враження. Багато негативу у мене залишилося після відходу з Карпат. Якщо від цього абстрагуватися, то, на мою думку, в клубі занадто багато легіонерів. Клуб, який заявляв, що робитиме ставку на молодь, своїх вихованців, підписує футболістів з-за кордону. Трішки незрозуміло. Розходяться у них слова зі справами. Подивимося… У Карпатах залишилися люди, з якими я продовжую спілкуватись. Буду тільки радий, якщо команда перемагатиме і показуватиме гарний футбол. Вболівальники Карпат на це заслуговують.

– Чи пояснили вам у Карпатах, чому відмовилися від ваших послуг?

– Спробували пояснити. Одна людина пояснює одне, інша каже зовсім по-іншому. Потрібно запитувати у керівників цього клубу. Я не думаю, що це було рішення тренера. Досі вважаю, що так вирішив Даріо Друді. Напевно їм потрібно було завезти в клуб інших футболістів – ви ж бачите, скільки їх підписали. Зі своїми працювати простіше. Багато є різних варіантів – можна тільки здогадуватися. Але я тільки радий, що все так склалося. У мене з’явився шанс проявити себе в європейському клубі.

"В українському футболі такий бардак! З нас вже сміються"

– Як вам життя у Євросоюзі?

– Одразу впадає в очі порядок. Є правила, однакові для всіх – всі їх дотримуються і бояться порушити. Припустимо, виїжджаєш у місто. Залишити свій автомобіль на узбіччі не можеш – по всьому місту стоять паркомати. Всюди чистенько і красиво. Перетнувши кордон, ти наче опиняєшся в іншому світі. Приїхавши у Польщу, я пережив справжній культурний шок.

– Нефутбольна пригода, яка трапилася з вами у Польщі? На думку одразу спадають розповідь Тотовицького про сортування сміття у Бельгії, а також феєрична історія, як Василь Кравець заблукав в Іспанії…

– О, тут зі сміттям також була історія. Пригадую, як перший раз його виносив. Ходжу-ходжу, не можу знайти сміттєбаків. Змушений був розпитати сусідів. Виявилося, що сміття зберігається у такому собі гаражі симпатичному, який зачиняється на ключ. Чисті двері. Відчиняєш, заходиш – всередині стоять сміттєві контейнери. Усе посортоване. У Польщі сміття не знайдеш, воно невидиме. А у нас як? Стоять баки прямо під носом, їх навіть не видно крізь гори пакетів із мотлохом.

– Сім'ї також подобається в Польщі?

– Звичайно. Неподалік нашого дому протікає красива річка. Тут дуже спокійно. Багато дитячих майданчиків. Зручний доїзд до великих торгових центрів. Поки що часу на відпочинок немає – постійно їжджу на тренування. Буде пауза – можна відвідати великі європейські міста. До Праги, наприклад, – кілометрів 500 хорошою дорогою. П'ять годин – і ти вже там.

– У тій же Празі – свої люди: Ротань, Соболь… Вам подобається тенденція, при якій українських футболістів у Європі все більше?

– Не подобається. Якби у нашій країні все було добре, ніхто б нікуди не їхав. Натомість в українському футболі такий бардак! Дивишся, читаєш новини – і, скажу чесно, стає гидко. Приходять нові футбольні керівники, а стає тільки гірше. З нас вже сміються у Європі. Не знаю, куди ми котимося. Наші футболісти приїжджають сюди і я не думаю, що хтось захоче повертатися в Україну. Я ХОЧУ повернутися в український чемпіонат, але зараз більша перспектива тут, у Польщі.