Поздравляем с Днем рождения братьев Пасичей! Желаем крепкого здоровья, спортивных побед, неимоверного фарта, профессионального роста и самореализации! Безграничной любви преданных фанатов и счастья в личной жизни!

15Q. Максим Фещук

 

Sport Arena продовжує постійну рубрику 15Q, в якій ми спілкуємося з футболістами, тренерами та функціонерами про все на світі, крім самого футболу.

 

Фактично кожен день ми бачимо найрізноманітніші інтерв’ю про футбол, однак дуже мало говоримо про інші речі. Ми вирішили виправити цю несправедливість, створивши рубрику 15Q, присвячену розмовам на найрізноманітніші теми. І головне – про сам футбол ні слова.

 

Чому рубрика називається «15Q»? В даному випадку розмова заснована на одному з психологічних тестів, що допомагають краще пізнати людину та її особистість. Але разом з цим до наших співрозмовників знайдеться маса цікавих питань різного характеру (відповідно, і теми розмови будуть змінюватися з надзвичайною частотою). Власне, сама буква «Q» означає слово «questions» (питання). А ось що стосується їхньої кількості, то ми вирішили відійти від традиційної 15-ки і не обмежувати себе в чисельності питань.

 

Цього тижня пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з українським форвардом молдавської Дачії Максимом Фещуком (також Фещук виступав в українських «Карпатах», «Таврії», «Говерлі» та казахстанському «Шахтарі»), який разом із новою командою впевнено йде до чемпіонства та вже в наступному сезоні має шанс спробувати смак Ліги чемпіонів. Але все, на цьому в розмовах про футбол ставимо крапку.

 

«Не люблю, коли люди хочуть використати тебе в своїх цілях»

 

– Якими трьома словами можете описати Максима Фещука як людину?

– Справедливий, цілеспрямований і адекватний.

 

– Яких якостей в інших людях не любите більше за все?

– Дуже не подобаються підлі люди. Не люблю, коли вони нещирі, лукавлять чи хочуть використати тебе в своїх цілях.

 

 

 

– Припустимо, ви пішли в кінотеатр й під час перегляду фільму хтось поруч гучно говорить по телефону. Якою буде перша реакція?

– Такого я не одобрюю – проігнорувати такий момент я би не зміг.

 

– Вас взагалі важко вивести із себе?

– Характер у мене доволі запальний… Деколи буває таке, що мене прямо виводять, інколи я далеко не флегматик. Щоправда, не завжди.

 

– Чи любите пожартувати?

– Авжеж, без того ніяк. Обожнюю пожартувати в компанії й спокійно ставлюся до того, коли жартують з мене. Взагалі по житті йду лише з жартами. Хто мене знає, не дасть збрехати – я людина із хорошим почуттям гумору.

 

– Буває, що переходите межу в жартах, й цим когось ображаєте?

– Якщо бачу, що щось не так, то одразу ж прошу вибачення. Щоправда, навіть не пригадаю, коли таке було. Я люблю жартувати із добрими намірами.

 

– Душею компанії вас можна назвати?

– Підтримати розмову й посміятися — так, але не сказав би, що можу бути душею компанії.

 

– Якщо б вас поселили в гуртожиток, з ким би хотіли ділити кімнату?

– Це повинен бути товариш з хорошим почуттям гумору, щоб ми могли жити душевно й на одній хвилі.

 

– Чи були у вашому житті якісь незвичні зустрічі?

– В мене – ні, а от у дружини – так. Коли вона поїхала на кілька днів з подругою погуляти Барселоною, то в магазині Dolce Gabbana зустріла Мессі. Оце було незвично! Я був в шоці.

 

– Кому найбільше довіряєте?

– Батькам та дружині.

 

 

«Батьки змушували вчитися «на відмінно» – я навіть школу закінчив із золотою медаллю, але в тому було більше хитрості, аніж мудрості»

 

– Кожен писав у школі твір на тему «Ким я стану у майбутньому?». Що в цьому творі писали ви?

– З самого дитинства я хотів стати футболістом й ні про що більше не мріяв. Мій тато дав мені цікавість до цієї гри, тому завжди нею жив і живу. Я щаслива людина – про що мріяв, тим і займаюся.

 

– Ким би став Максим Фещук, якби не футбол?

– Не уявляю. Ніколи про це навіть не задумувався.

 

– Зізнайтеся, часто школу прогулювали?

– (сміється) Знаєте, в мене такі батьки, що було страшно школу прогулювати. Бувало, звісно, але рідко. Батьки змушували вчитися «на відмінно» – я навіть школу закінчив із золотою медаллю, але в тому було більше хитрості, аніж мудрості.

 

– За прогули від батька ременем не отримували?

– Прогулював я з розумом. Завжди знаходилася причина, яка не відповідала дійсності, але була хитро придуманою.

 

– В класі, на напевне, сиділи не на останній парті?

– Так, я ж типу відмінником був й на останніх партах ніколи не сидів. Здебільшого в серединці або десь попереду.

 

 

 

– Які шкільні предмети найлегше давалися?

– Алгебра, геометрія, фізика та хімія – це справді ті предмети, які я добре вчив, розумів і оцінки з котрих відповідали дійсності. От з літературою важче було.

 

– Тоді поговоримо про літературу. Читати любите?

– Більше дружина на це впливає. Вона дає якісь книжки почитати. Коли є цікава книга, то із задоволенням сідаю за неї. Зараз рідше, а от раніше частіше бувало.

 

– Яка прочитана книга найбільше вплинула на вас?

– «Шантарам» Робертса, «Інферно» Дена Брауна, «Монах, який продав свій Феррарі» Шарма. Загалом люблю почитати психологічні книги про те, як у житті потрібно ставитися до певних речей. Мали місце моменти, коли це було необхідно, щоб не зламатися духом. Після читання таких книг я таки витерпів складні ситуації.

 

 

«Зараз мультфільми дивлюся більше, ніж в дитинстві»

 

– Що для вас означає слово «мистецтво»? Відвідуєте якісь виставки?

– Хіба дружина може мене кудись потягнути, а сам до такого натхнення не маю. Можу піти на концерт, у цирк з дитиною сходити, але щоб на художні виставки, то ні – такого в житті ще не було.

 

– Якій музиці надаєте перевагу?

– Люблю слухати душевну, спокійну, романтичну музику.

 

– А які улюблені виконавці?

– Григорія Лєпса дуже люблю, Тамерлана і Альону, Ані Лорак, Меладзе, Тіну Кароль, Лару Фабіан. Деякі пісні Стаса Михайлова. Не сказав би, що маю улюблених виконавців, швидше є улюблені пісні.

 

– Чи існує концерт, який б ви ні за що в житті не пропустили?

– Фанатизму нема. На багатьох концертах бував: й на Кароль, й на Потапа з Настьою, й Лєпса. Мені подобається так проводити вільний час. Завжди з концерту повертаюся в захваті. Ще не було такого, щоб я був розчарованим.

 

– А як щодо фільму, який найбільше вразив?

– Можу виділити «Втечу із Шоушенка». Найбільше люблю дивитися комедійні стрічки, інколи – містику чи триллери.

 

– В дитинстві, напевне, дивилися мультики. Який найбільше запам’ятався?

– Зараз мультфільми більше дивлюся, ніж в дитинстві (сміється), тому що донька підростає й інколи з нею дивлюся. Свого часу любив класичні мультики студії Волта Діснея: «Том і Джеррі», «Качині історії», «Тімон і Пумба», «Король Лев».

 

– Яке найбільше хобі?

– Ловити рибу дуже люблю. Ще в дитинстві батько навчив, й зараз у вільний час цим займаюся. На рибалці можна повністю відволіктись й відвести душу. Я насолоджуюся цим процесом. Ніколи б від рибалки не відмовився.

 

– Яким уловом пишаєтеся?

– Сильно пишатися не маю чим (сміється). Кілограмових коропів точно ловив. Надіюсь, все ще попереду.

 

– Чи маєте якісь фобії? Чого боїтеся?

– Найбільший мій страх – це втрата рідних. Трохи боюся перельотів і можу понервуватися, але зараз вже трохи спокійніше, бо звик до цього процесу.

 

 

«Спорт поза політикою»? Хотілося б, щоб так було, але з цією фразою сьогодні не згоден»

 

– Ви живете у Львові. Де б порадили туристам провести час у цьому місті?

– Я б радив прогулятися всім центром Львова – тут є, на що подивитися. В цьому місті цікаво й комфортно. Жодного разу не чув, щоб людина, яка побувала у Львові, була розчарованою.

 

– Є міста чи країни, які дуже б самі хотіли відвідати?

– Одного разу був на Мальдівах й не проти ще раз туди поїхати. Вважаю це місце раєм на землі. Я не з категорії тих людей, що дуже люблять мандрувати. Ніколи не ставив перед собою такої мети.

 

– Стосовно політики: підтримуєте якусь партію?

– Про політику взагалі не хочу говорити, бо нічого хорошого не скажу – про те, що було, і про те, що є зараз.

 

– Погодитеся з фразою «Спорт поза політикою»?

– Хотілося б, щоб так було, але з цією фразою сьогодні не згоден.

 

– Як щодо алкоголю? Келих-другий пива любите випити?

– В межах розумного можу дозволити собі келих пива, та загалом спиртними напоями не зловживаю. Хочеться футбол якнайдовше грати й за собою треба слідкувати у всіх компонентах.

 

– Кава чи чай?

– Фреш.

 

– Де краще проводити час – на дискотеці чи на свіжому повітря?

– На природі з сім’єю.

 

– Як ставитеся до людей нетрадиційної орієнтації?

– Ніяк. Вважаю це хворобою. Для мене це, як мінімум, незрозуміло.

 

– Якби у вашій компанії з’явилася людина із нетрадиційною орієнтацією, то перестали б спілкуватися?

– Ніколи б у житті це не вплинуло на наше спілкування.

 

– А як щодо релігійних поглядів?

– По можливості йду до церкви, але не є фанатиком, щоб кожного разу ходити. Звісно, вірю в Бога й стараюся жити правильно і справедливо.

 

– Маєте якусь заповітну мрію, яка не стосується футболу?

– Хочеться, щоб всі близькі та рідні були живі, здорові й щасливі та їх нічого не турбувало.

 

– Яким себе бачите, скажімо, у 65 років?

– Щасливим зі своєю сім’єю і футбольним тренером навіть у 65. У тренерстві хочеться досягти набагато більшого, ніж у футбольній кар’єрі.

 

– Маєте бізнес чи нефутбольну справу?

– Дружина займається бізнесом, пов’язаним із жіночою косметикою. Ми його відкрили два місяці тому.

 

– Які питання журналістів вам не до вподоби?

– Таких питань нема, я завжди знайду відповідь на будь-яке. Якщо питання провокаційне, то просто не буду відповідати – скажімо, коли просять розказати про оцінку когось. Ще не було питань, які б виводили з себе.

 

– Щоб Фещук-журналіст запитав у Фещука-футболіста?

– «Як ти думаєш, чи стане «Дачія» чемпіоном Молдови і чи вдасться зіграти у Лізі чемпіонів?» Сьогодні запитав би саме це.

 

Андрей Сенькив



Другие новости: